Джерела з американських разведведомств повідомляють, що витончені розробники вибухових механізмів додають в одяг якийсь вид рідкої вибухівки. У висохлому стані цю субстанцію практично неможливо виявити за допомогою існуючих систем безпеки. Використовуючи таку методику, терористи можуть запалити звичайну футболку з допомогою запальної речовини, і надалі це може спровокувати вибух.
Друзі сайту: на сайті http://stir-service.com.ua/ ви зможете дізнатися більше про сервіс, який займається швидким та якісним ремонтом пральних машин за доступними цінами!
Джерела припускають, що рідкий вид вибухівки є модернізованою різновидом бомби, який поміщається під одягом, яка була розроблена афілійованою з «Аль-Каїдою» єменської угрупуванням ісламізму спільно зі вибухотехнікам Ібрагімом аль-Асир, що входять до складу «Аль-Каїди» на Аравійському півострові.
Допускаючи, що відомості про новий тип вибухового пристрою виявляться вірними, хоча б частково, пише експерт, їх слід враховувати при розробці охоронних систем, особливо що застосовуються в галузі авіаційної безпеки.
Одяг, що містить вибухову речовину не є чимось новим. Про такий феномен було відомо ще в 1846 році. Німецько-швейцарський хімік Крістіан Фрідріх Шенбейн під час роботи в Базелі, розлив на кухонний стіл концентровану азотну кислоту. Потім взяв ліпшу під руку ганчірку, якою виявився фартух, витер кислоту і повісив сушитися над плитою. Висохлий фартух відразу ж спалахнув.
Терористи в ряді нападів вже застосовували бавовняну тканину, просочену вибухівкою. У 1995 році був розкритий план Рамзі Юсефа і Халіда Шейха Мохаммеда, які мали намір використовувати під час теракту ляльок, просочених рідким речовиною.
У серпні 1971 року по прибутті в аеропорт імені Давида Бен-Гуріона поліція Тель-Авіва затримала двох француженок, бо раніше були отримані розвіддані про підготовлюваний терористичний напад. Під час обшуку в багажі жінок нічого підозрілого виявлено не було: там знаходилася лише одяг та взуття. При більш ретельному дослідженні виявилося, що вага одягу удвічі перевищував очікуваний, а тканина була просякнута вибухонебезпечною речовиною.
Також можна згадати про інциденти, що мали місце в Ізраїлі в 2004-му і 2005-му роках. Тоді на декількох пропускних пунктах поліції вдалося заарештувати терористів-смертників, які одягали штани, які були попередньо оброблені вибуховою сумішшю. Затримані планували влаштувати вибухи в громадських місцях. Ті вибухові пристрої на основі етіленглікольдінітрата були цілком функціональними і надалі їх утилізували ізраїльські вибухотехніки.
«На нашу думку, — пояснює Девід Харель, — знову ж таки, якщо припустити, що отримана інформація є достовірною, терористи вдаються до використання будь-якої нової стратегії. Тут ми спостерігаємо повернення до старої і добре відомої тактиці. Однак керівникам спецслужб все ж необхідно перевіряти, що існуючі заходи безпеки адекватні наявним загрозам, в тому числі і тим, які використовувалися в минулому».
Важливо пам’ятати, що після розкритого в 2006 році «трансатлантичного плану рідкого теракту», багато аналітиків почали говорити про необхідність нових заходів для протидії загрозі рідкої вибухівки. І, схоже, багато хто забуває про випадок, що стався в листопаді 1987 року, коли літак компанії Air Korea, що летів рейсом 858, був підірваний за допомогою механізму, складовим компонентом якого був один літр рідкої вибухівки PLX.