Протягом минулого десятиліття приватні військові компанії асоціювалися у людей c такими організаціями, як Academi (раніше відома. Як Blackwater) і її засновником Еріком Прінсом. А при слові «піратство» уява малювала картини шхун, що курсують біля узбережжя Африканського рогу і Гвінейської затоки.
Але історично одним з епіцентрів піратства були води Південної та Південно-східної Азії. І якщо в регіоні, вже зараз є базою для багатьох морських охоронних компаній, відбудеться сплеск піратської активності, це, в свою чергу, посприяє подальшому розвитку охоронного бізнесу.
У Південній і Південно-східна Азії вже дуже давно існували приватні та квазі-приватні охоронні організації. Представник командування резерву ВМС США Кріс Роулі зазначає, що «грань між каперами (приватними особами, з дозволу офіційних властей захоплювали кораблі ворога) і піратами була дуже тонкою. У 15-19 століттях південно-азійські держави нерідко використовували піратів, що шкодили торгівлі британців і голландців, в якості політичного інструменту — для боротьби з колонізаторами. У свою чергу, приватні армії Британської Ост-Індської компанії в середині XIX століття захищали від піратських набігів торговельні поставки на півострів Малакка.
Якщо вам потрібен професійний адвокат по уголовным делам, ви можете перейти на сайт urvista.law та замовити відповідні послуги за прийнятними цінами.
Морські охоронні фірми були присутні в цьому регіоні і в новітній історії. «ЧОП, діючі в Південно-східній Азії, в основному приділяють увагу охороні клієнтів, що переміщаються по морю, зокрема, захисту від піратів в таких складних місцях, як Малаккська протока», — зазначає дипломат Захарій Кек. Тут діють такі організації, як Background Asia і Counter Terrorism International (CTI).
Крім супроводу суден і охоронних служб на борту торгових кораблів, приватні компанії працюють в сфері охорони портів (Gray Page, Pilgrim Elite і група Glenn Defense Marine Asia), підготовки (Trident Group), існують також ЧОП, область діяльності яких — надзвичайні ситуації та захист риболовецьких суден в особливих економічних зонах (Hart).
У загальному і цілому, морські ЧОП знаходять свою ринкову нішу в цій частині планети незалежно від різновиду загрози — будь то активність злочинних груп, сепаратистів або ж територіальні суперечки між країнами. Адже державним правоохоронним службам не під силу впоратися з усіма цими проблемами поодинці.
Наявність давніх піратських традицій в регіоні підтверджує дослідження страхової фірми Allianz. В оприлюдненому звіті повідомляється, що за останні 5 років кількість успішних захоплень і спроб піратських нападів біля берегів Індонезії збільшилася з 15 (у 2009 році) до 106 в 2013-му. Ці напади здебільшого відбувалися біля причалів, або ж коли кораблі стояли на якорі. Як повідомляє Міжнародне морське бюро в своїй новій доповіді, індонезійські «пірати або грабіжники, зазвичай озброєні вогнепальною зброєю, ножами або мачете … здійснюють напади на судна ночами». Експерти Allianz, посилаючись на статистику Міжнародного морського бюро, стверджують, що загальна кількість інцидентів, що сталися у 2013 році (26 випадків — у Південній Азії, 128 — в Південно-Східній Азії) набагато перевищує кількість піратських нападів в Африці (89 інцидентів), і лише сім недавніх інцидентів відносять на рахунок вихідців із Сомалі.
Складне економічне становище часто називають головною причиною незаконної піратської активності. Однак аналітик Карстен фон Хосслін вважає, що в Південно-східній Азії діють злочинні угруповання, куди більш організовані, ніж випадкові мародери, повставши невірної дорогою через економічні складнощі. У 2012 році Хосслін зазначав, що злочинні співтовариства організовували викрадення та пограбування біля берегів Філіппін, кілька піратських організацій діяли неподалік від берегів індонезійського архіпелагу Анамбасі і біля островів Ріау.
Найбільшому ризику піддаються не танкери і вантажні кораблі, а буксирні судна та інші невеликі човни з низькими надводними бортами. Тим не менше, представник охоронного спільноти Ерек Санчес (Erek Sanchez), відзначає, що зараз, згідно з вимогами страхових компаній, на борту чи не кожного торгового корабля має бути присутня охоронна команда або ж надійні механізми, що не дозволяють зловмисникам піднятися на борт.
Додатковим плюсом для діяльності ЧОП служить і та обставина, що з причини територіальних претензій влади в індонезійському регіоні не висловлюють ентузіазму щодо залучення міжнародних військ в цілях патрулювання водної території. Як результат, власники суден змушені шукати альтернативні засоби захисту.
Більшість атак в Південно-східній Азії — як у відкритих водах, так і в ті моменти, коли кораблі знаходяться в портах, — одиночні випадки нападів. Примітний випадок стався в міжострівне море Сулу між конкуруючими риболовецькими фірмами, які «робили спроби збіднити морські активи своїх конкурентів». Це ще один фактор, що грає на руку приватним охоронним компаніям.
На думку Роулі, такі аспекти, як погано налагоджений риболовецький промисел і морська злочинність, тісно взаємопов’язані. У 90-х роках минулого століття надмірний вилов риби став причиною того, що жителі прибережної території залишилися без засобів до існування, що, в свою чергу, призвело до сплеску піратської активності поблизу півострова Малакка. Держави Південно-східної Азії, у яких немає надійного флоту, який би патрулював морські простори, можуть звернутися за підтримкою до неурядових організацій або ПОП.
Сталість, з яким пірати здійснюють набіги на судна, і пограбування, що відбуваються біля берегів Індонезії, так само і боротьба за ресурси між компаніями, урядами країн та риболовецькими організаціями — все це створює перспективи для приватного охоронного бізнесу.