Експерти вважають, що напад на дипмісію в Бенгазі, який забрав життя американського посла і трьох його охоронців, а також інцидент за участю службовців американської охоронної компанії Blackwater, під час якого на багдадській площі Нісур загинули, щонайменше, 17 мирних іракців — ланки одного ланцюга . І пов’язані вони з тими агресивними методами, які практикували і продовжують практикувати приватні охоронні компанії, що працюють в «зонах тліючих конфліктів».
На початку цього року новий лівійський уряд зробив спроби перешкодити іноземним підрядникам діяти у своїй країні на манер Blackwater. «Лівійці не виявляли бажання, щоб на їхній землі залишалося багато слідів від чобіт солдатів іноземних армій», — так висловився один з представників Держдепартаменту США. Внаслідок цього американським властям довелося більше покладатися на власні служби безпеки диппредставництв, яким, на думку деяких аналітиків, бракує «ресурсів для забезпечення адекватного захисту у військових зонах».
Але на тлі закликів до більшого захисту дипломатів, які перебувають за кордоном, деякі колишні і нині діючі офіційні особи Держдепу попереджали, в тому числі, і про те, що не варто заходити надто далеко. «Наші дипломати не можуть вести свою роботу в бункері», — заявив Ерік Е. Нордсторн, який ще на початку поточного року служив офіцером безпеки в посольстві ООН в лівійській столиці Тріполі.
До речі, багато американські дипломати висловлюються проти нав’язуваних їм обмежень з боку чиновників оборонних відомств, які вимагають, щоб службовці диппредставництв в зарубіжних столицях безперервно перебували в оточенні збройного конвою. Дипломати також незадоволені обмеження, з якими вони зіткнулися, працюючи в посольствах нового типу з підвищеним рівнем безпеки, які за останнє десятиліття були побудовані практично в кожній країні світу. За їх словами, подібні охоронні заходи ображають місцеве населення, а особисті зустрічі консулів з місцевими офіційними особами роблять практично неможливими.
Рональд Е. Ньюман, який обіймав посаду посла в Афганістані з 2005 по 2007 рік, каже, що більшість представників іноземних властей відмовляються відвідувати американські посольства, оскільки їх ображає нав’язливість заходів безпеки. Більше того, вони також не хочуть, щоб консул відвідував їхні будинки у супроводі численного військового конвою.
«Співробітники дипмісій просто змушені порушувати встановлені стандарти, щоб мати можливість виконати свою роботу належним чином, — вважає Ентоні Х. Кордсман, національний аналітик з питань безпеки Центру міжнародних і стратегічних досліджень у Вашингтоні. — Їм доводиться знаходити способи вислизати від офіцера охорони, і часто охоронці просто закривають на це очі».
Що ж стосується трагедії, що сталася в Лівії, то, як з’ясувалося, великі охоронні фірми, які захищали американських дипломатів в Іраку і Афганістані, намагалися укласти договір з Держдепартаментом про охорону лівійських посольств. Представники, як мінімум, однією з таких фірм особисто зв’язувалися з послом Крістофером Стівенсом, загинув під час нападу 11 вересня в Бенгазі, і пропонували свої послуги. Але, беручи до уваги указ уряду Лівії про заборону діяльності іноземних підрядників на території країни, адміністрація Обами намагалася скоротити присутність своїх військовослужбовців. І пропозиції великих охоронних компаній так і не були всерйоз розглянуті американськими чиновниками. Замість цього, було прийнято рішення звернутися до послуг невеликої британської компанії, що надала для дипмісії в Бенгазі кілька неозброєних охоронців лівійського походження. Що з цього вийшло, всім добре відомо.