Друзі сайту: на сайті ПСК «Профильбуд» http://profilbud.com/ ви можете ознайомитися з діяльністю компанії у сфері будівництва та проектування та замовити високоякісні послуги.
Почнемо з класичного, звичного з дитинства, хрестоматійного ножа. Для дійсно ефективної оборони від злагодженої групи тренованих нападників ніж, мабуть, зажадає найбільшого вміння і деякої фізичної кондиції обороняється. При згаданих вище мінімальних навичках (хоча б умінні тримати його в нетрясущіхся руках і з не дуже жалібним виразом обличчя) ніж допоможе відмахнутися від пари вуличних гопників тим більше, що подібні індивідууми, зустрівши будь-, навіть не дуже вправний, але рішучу відсіч, часто припиняють напад. Ніж придатний виключно для близького контакту (метальні не розглядаємо), в яке, втім, і протікає більшість конфліктів рівня «дійшло до бійки». Для ефективної самооборони вимагає хоча б мінімальних навиків поводження. Вид крові же одного з них взагалі магічним чином перетворює гордих «пацанів-з-району» в «покалічених маніяком потерпілих» і жене їх з усіх ніг до найближчого пункту охорони правопорядку (слово на букву «п», яким нині вже належить іменувати нашу колишню міліцію в текст лягати не хоче ніяк), що, в свою чергу, може створити проблеми вже для обороняється, але про це нижче. Психологічним ефектом на нападників володіє різним, сильно залежать від стану і рішучості обороняється.
Ефективність ножа не викликає сумнівів, з усього згадуваного в нашій статті зброї саме ніж здатний нанести найбільш серйозні пошкодження, але летальність його застосування досить висока, що вже з найбільшим ступенем ймовірності загрожує тому, хто обороняється позбавленням волі на довгі роки. Особливість ножа в плані високої летальності застосування, можливості нанести важкі проникаючі поранення і значну неприязнь з боку міліції та суду (як вельми можливого наслідки самооборони), перетворює цю зброю, по суті, в оборону «поза законом». Ножі на ринку представлені досить широким асортиментом, причому за існуючими законами холодною зброєю не рахується навіть вельми екзотичний в наших краях кукрі, підібрати собі ніж по руці зможе будь-хто. Ціни і якість також різняться, часом в прямій залежності один від одного, деколи — від жадібності продавців. Заточка ножів — окрема тема, якої стосуватиметься поки не будемо.
Травматична зброя, при подібному ж, тобто мінімальному рівні підготовки, надасть обороняється вже дещо ширше поле для діяльності: це і можливість тримати нападників на деякій відстані (в тому, чесно кажучи, нечастому випадку, якщо конфлікт перейшов в оборонну ситуацію не в безпосередньому контакті), можливість зупинки нападу без заподіяння тяжких ушкоджень (сильно залежить від одягу, типу «травматики» і вміння стрілка) і ще деякі переваги «зброї обмеженого ураження», як тепер називається травматика, перед холодною зброєю. Зразків на сьогодні вже чимало, вибрати є з чого. Для ефективного використання вимагає хоча б нечастих тренувань, навичок залицяння за зброєю і вміння оцінити необхідність його застосування. При вмілому зверненні здатне зупинити напад без заподіяння значної шкоди нападаючим, що дуже корисно з точки зору правозастосовних наслідків. Ефективна відстань застосування — до 5 метрів (згідно з законом — не ближче метра). Патрони зустрічаються різної потужності, але в межах обмежень.
Викликають меншу настороженість з боку міліції, ніж ножі, однак теж далеко не заохочуються (як, втім, будь-які спроби населення до самооборони). Зворотним ж стороною медалі виступає його далеко не завжди безумовна ефективність, особливо неясна з виходом нового закону, на чому слід зупинитися детальніше. Відомо, що раніше затверджена законом норма кінетичної енергії на одиницю площі поверхні снаряда з липня 2011 року замінюється на невиразну норму в 91Дж, якій буде обмежена енергія снаряда взагалі. Незалежно від калібру (схоже, наші шановні законотворці НЕ зволили освоїти навіть шкільний курс фізики).
Таким чином, логічно буде прогнозувати зменшення калібрів виробниками, що, при єдиній для всього «зброї з обмеженим …» енергетиці, дасть, зрозуміло, більшу вражаючу, а точніше проникаючу здатність, на шкоду здатності зупиняє, якою все одно навряд чи вдасться домогтися на належному рівні при нововведених нормах. Виходячи з цих викладок найбільш перспективним калібром в доступному для огляду майбутньому бачиться недавно з’явився на ринку 10х28 (єдиний продається під нього пістолет на сьогоднішній день — Grand Power Т12, мабуть, кращий з подібного калібру на українськоу ринку), тим більше, що цей патрон, за заявою виробника (АКБС) очікує подальше, і вельми бурхливий, розвиток.
Втім, залишається ще один варіант — закон не має зворотної сили на придбані раніше патрони, що відкривало деяку свободу дії до настав липня в плані накопичення гідних боєприпасів під вподобане зброю. Це і популярний 9РА від того ж АКБС (не під «Макарич», що вимагають довгої, ретельної і мало що гарантує доопрацювання, звичайно, а під таку зброю, як Streamer, Grand Power T10 і чеський WASP). Не можна обійти увагою заслужений 18х45Т, застосовуваний в «ос» і їх похідних (на жаль, схема електровоспламененія страждає зниженою надійністю, що для зброї самооборони дуже великий недолік). Недоліками є мала кількість патронів (від двох до чотирьох) і не дуже надійна схема електровоспламененія пороху, що дає часті відмови (наприклад, моя «Егіда» дала 4 осічки на 50 тренувальних пострілів). Вдалий компроміс між першими двома — 13х45, використовуваний в револьверах «Ратник» і нині замінний новим патроном .410х45. Старий же патрон 13х45, крім власної непоганий потужності, має сталевою гільзою (були і алюмінієві, але їх нікому не порадимо), капсюлем Жевело і порохом, подібним з маркою «Сокіл», що дозволило б їх переснаряжать, якби не було це заборонено законом. Недоліки випливають з конструкції — тугий спуск (при стрілянині само взводом) і порівняно довгий перезарядження (при неможливості використання прискорювачів). «Хауда», «Термінатор» — одні з найбільш невдалих моделей травматики. Впливати можуть, хіба що, психологічно (особливо «Хауда», що представляє собою обріз горизонтальної двостволки), але при страхітливому зовнішньому вигляді мають малу потужність патрона, невдалу конструкцію, що утрудняє розгін снаряда і мала кількість заряджаються патронів (2 і 4 відповідно).
Летальність травматики досить низька, незважаючи на загальну антіоружейную істерію засобів масової інформації останнім часом, смертельні випадки відбуваються, як правило, або при спочатку поставленої мети вбивства (нанесення тяжкої шкоди здоров’ю), або при нещасних випадках, викликаних порушенням техніки безпеки (як правило, постріли в упор в голову). При дотриманні всіх перерахованих умов, грамотному виборі зброї і боєприпасів, наявності згаданих вище навичок і знання нового Закону про Зброя травматичний пістолет може послужити більш ефективною зброєю самооборони, ніж ніж. Втім, ефективність часто залежить від конкретної ситуації, а ускладнення отримання ліцензії на травматичну зброю зводить багато її переваги нанівець.
Електрошокер є, напевно, самим загадковим зброєю самооборони в нашій країні: про нього всі чули, багато людей тримали в руках в магазинах, але достовірна статистика його реального застосування та ефективності, м’яко кажучи, в очі не впадає. Для його використання досить вправно ткнути нападника контактами, не забувши в процесі натиснути кнопку розрядки конденсатора. Незважаючи на велику кількість агресивної реклами, думка автора цих рядків таке, що, з урахуванням, знову ж таки, сильно обмеженою сили струму для шокеров громадянського сектора, такі прилади, мабуть, є самим малоефективним зброєю самооборони. Шокер вимагає безпосереднього контакту, деякою спритності (ухилитися від ударів, уникнути захоплення), його вплив сильно залежить від одягу, особливостей нервової системи і статури нападника, а займає час перезарядка конденсаторів після використання (не у всіх, втім) робить його практично марним при груповому напад. Ймовірно, саме з цієї причини наявність електрошокерів у громадян більш-менш спокійно сприймаються співробітниками МВС. Окремо стоять дистанційні шокери, наприклад, продукція фірми Tazer, проте їх кричуща «одноразовість» не дозволяє розглядати оні в якості підмогою в обороні, адже поодинці нападають рідко.
Газова зброя, з якого має сенс говорити тільки про балончиках і пристрої дозованої аерозольне розпилення (УДАР), пред’являє, мабуть, найменші вимоги до підготовки обороняється з одночасним забезпеченням досить високої ефективності самооборони при дотриманні ряду умов. Вражаюча здатність газу, на жаль, також обмежена законом, однак серед наявних сумішей є ряд вельми гідних в плані самооборони. Такі, наприклад, містяться в патронах (БАМах) до УДАРу виробництва , або в балончиках виробництва німецької компанії KO (зокрема, KO-FOG і KO-JET), а також струйники «Контроль». Пристрої, що вистрілюють струменем газу (струменеві балончики та УДАР) не змінюють свою ефективність в залежності від вітру, однак вимагають досить точного попадання струменем ирританта в обличчя нападника. Застосовувати газову зброю в приміщеннях небезпечно для того, хто обороняється, ефективність може варіюватися в залежності від особистої сприйнятливості «об’єкта застосування». Хороший вибір для жінок, дітей і зовсім малопідготованих громадян дуже кволе статури.
Обернено пропорційно ефективності зброї самооборони ставлення до нього з боку правоохоронних органів, про що також не слід забувати. На жаль, з урахуванням сьогоднішньої правозастосовчої практики, будь-яка самооборона легко і плавно може перетекти в суд і бути перекваліфікована в напад. Вуличні злочинці опиняються «балующіміся дітьми», а вдало оборони громадянин — мало не серійним вбивцею. Тут допоможе тільки знання законів, вміння зупинити напад з мінімальним збитком для нападника (на жаль, доводиться думати і про це) і грамотна юридична підтримка. Але перше враження органів правопорядку про оборонятися багато в чому може бути сформовано і зброєю в тому числі. Найефективніший в плані нанесення поранень ніж викликає найбільшу ворожість з боку правоохоронців, навіть якщо він не застосовувався, а просто перебуває при вас і виявився, наприклад, в процесі особистого огляду.
Правда, може трохи допомогти відповідність цього ножа зовнішнього вигляду. Наприклад, навіть немаленький туристичний ніж у людини, реально схожого на прагне до лона природи, викличе менше питань, ніж маленький складаний «складень» у «спортивно одягненого» молодої людини, нервово дивиться з-під насунутому на очі кепки. Травматична зброя викликає приблизно таку ж реакцію (а серед свідків — набагато більш негативну, ніж ніж), далеку від прихильної (коли я прийшов оформляти свій «Ратник» в ЛРО співробітник оного з щирим подивом поцікавився у мене, навіщо мені, пристойній людині, потрібно ЦЕ). Шокери і газову зброю залишаються, за рідкісним винятком, майже без уваги з боку правоохоронців у силу їх малої можливості заподіяти каліцтва або смерть (можливі виключення, пов’язані із захворюваннями або індивідуальними особливостями «об’єктів застосування»).
Резюмуючи написане, хочеться повернутися до головного питання статті: що ж все-таки носити з собою середньому людині, яка цінує свою безпеку, в наше далеко не найспокійніше час? Універсальної відповіді тут не підібрати, для різних випадків добре різна зброя. Для більшої захищеності, можливо, слід мати все відразу (крім, хіба що, електрошокера), але для повсякденного носіння, гадаю, більшості людей підійде травматичну зброю або хороший, підібраний по руці ніж (за умови вміння з ним звертатися). З посиленням Закону про Зброя злочинність з вулиць нікуди не поділася, логічно припустити, що кількість став менш доступним травматичної зброї, як у нападників, так і у тих, що обороняються, компенсується зростанням популярності ножів. Цікаво, як будуть забороняти їх?